Андрій Атанасович Мельник — полковник армії УНР, військовий
і політичний діяч, один з найближчих соратників Євгена Коновальця. Організатор
формації Січових Стрільців у Києві, один з організаторів УВО. З 1938 — голова
Проводу ОУН; в'язень німецьких концтаборів. З 1945 — в еміграції.
Після загибелі Євгена Коновальця 23 травня 1938 став головою
Проводу Українських Націоналістів. 26 серпня 1939 року в Римі відбувся ІІ
Великий збір Українських націоналістів, що ухвалив політичну програму
Організації українських націоналістів, проголошено український націоналізм
ідеологією ОУН, встановлено потребу розбудови устрою Української держави на
засадах націократії — «влади нації в державі, що спирається на зорганізовані й
солідарні співпраці всіх соціально-корисних верств, об'єднаних — відповідно до
їх суспільних функцій — в представницьких органах державного керування»,
головою ОУН надалі обрано А.Мельника. На початку 1940 після розколу ОУН
залишився очолювати матірну ОУН. У роки німецької окупації України Мельник послідовно
відстоював ідею створення української незалежної держави, за що потрапив під
арешт. А з 26 лютого 1944 був ув'язнений в концтаборі Заксенгаузен. Після
звільнення у 1945 жив у Німеччині та Люксембурзі. У 1947 на Третьому Великому
Зборі Українських Націоналістів Мельник обраний довічним головою ОУН.
Помер 1 листопада 1964 р. у Клерво (Велике герцогство
Люксембург), похований у місті Люксембург на цвинтарі Боневуа. 31 жовтня 1965
на кладовищі Боневуа відкрито і освячено пам’ятник на могилі А.Мельника.
Андрій Мельник усе своє життя присвятив справі боротьби за
суверенну українську державу. Нині, як і в минулому, слідуючи своєму визначному
провідникові, ОУН відстоює принципи демократичної, правової держави, побудову
якої прагне здійснити український народ.
Немає коментарів:
Дописати коментар