Голова Запорізької "Свободи" Тимур Книш: Я знав, що за мене йде боротьба

Тимур Книш щойно вийшов з полону. Півроку у донецькому СБУ на ньому не позначилися зрозумілою у таких випадках зневірою, втомою, бажанням все кинути. Він став ще затятіший. Ворог це знав, тому ідейного Тимура тримав до останнього. Не хотів обмінювати його навіть на 4 ватажків «ДНР». Йому обіцяли, що 20 років проведе у полоні… або вибереться на волю у лавах проросійських банд. На днях голова Запорізької «Свободи» повернеться у рідне місто. Рік тому йому разом із когортою завзятих вдалося відірвати Запоріжжя від сепаратистської перспективи. Зараз над містом знову збираються хмари. Боротьба Тимура триває. І він зробить все, щоби Україна не повторила шлях УНР.

Заступник командира однієї із рот батальйону «Донбас» свободівець Тимур Книш розповів нам про те як потрапив в полон під Іловайськом за день до того, як мав відбути додому на ротацію: "Під Іловайськом була повна здача. Колону, в якій було дуже багато поранених, розстріляли. Мій підрозділ дав непоганий бій. Мінімальними силами попалили їм 6 одиниць бронетехніки. А потім вони почали звужувати вилку і гасили нас з різних боків. Це тривало 2 дні. Як би там не було – нам вдалося зберегти життя 111 людей, хай з них і 2 зрадника. Я відчував відповідальність за своїх хлопців, адже сформував боєздатний підрозділ. Їхні життя – це для мене найдорожче. Ніби навмисне, я перед відʼїздом на схід бачився із Мирославом Симчичем, коли він приїздив у Запоріжжя. Виходить, моя доля співпала з його долею – адже ми обидва були командирами, обидва були увʼязнені.

Нас гнали 10 кілометрів, як худобу. А тоді оточили, посадили в полі, де не було ні укриття від сонця, ні їжі, ні пиття. Раптом військові розвернулися й поїхали, а на їхнє місце до нас приїхали бандюгани. І почалося «хто не скаче – той москаль».

У донецькому СБУ коли дізналися, що зі «Свободи», віддали «Беркуту». Били розумно. І Майдан згадували, і всю нашу діяльність. Найгірше було перші 2-3 місяці. Тоді найбільше знущалися. Ситуація трохи змінилася після візиту литовської спостерігачки ОБСЄ. Почалися певні послаблення. Вочевидь, їм нагадали про конвенцію ведення війни. Зміг дати знати, що живий лише за 2 місяці. Згадав номер матері і один із «вертухаїв» дав свій телефон, я встиг сказати два слова.

Треба усвідомлювати, що проти нас іде дуже ідейний ворог. Вони використовують пропаганду завжди і всюди. Нас регулярно водили на промивку мізків, де «політрук» зі скляними очима втовкмачував про «русскій мір», спільну боротьбу з буржуями і безглуздість війни.

Коли ми йшли на обмін, один із їхніх полонених волав на камери про те, що з ним погано поводилися – ось він іде по морозу босий. Нас відвозили тим же автобусом, що їх привезли. Під сидінням я знайшов новісінькі теплі берці того «постраждалого». У мене таких не було. А останні пару місяців нас вочевидь показово почали відгодовувати. Давали те саме, що й вони самі їли. Хоча на початку хлопці втрачали свідомість від голоду й знесилення. Давали одну 450-грамову хлібину на 10-12 чоловік і черпак каші без солі. До нас ставилися, як до «каратєлєй, які їдять дітей».

Ми жили в бомбосховищі. Небо бачили у кращому разі 2 рази на день, коли виводили в туалет. Усі з «Донбасу» були разом – 111 людей в одному підвалі. Двері відчинялися «штурвалом». Цей звук, коли він обертався, у моїй свідомості ще довго лунатиме. Спали по 3-4 на нарах. Кому не вистачало місця – спали на підлозі. Але українець – така людина, яка завжди виживе. У нас був самовар, тостер. Стягували потроху якісь дошки, з яких робили меблі. Змайстрували собі радіо. Так часом могли слухати їхні новини. Це теж особливе мистецтво. 3 хвилини інформатики, звісно під ідеологічним соусом і півгодини коментарів з приводу – до наступного випуску новин. Ніхто з нас категорично не пішов на викопування окопів.

Із нас хотіли зробити показушний взвод «ДНР». Не вийшло. Лише двоє зламалися. Хлопців прокачували щодня, а мене не викликали. Кричали «убєрітє ету ідєйную сволач»! А то була би філія «Свободи» в «ДНР».

Багато місцевих завербували під гасло боротьби проти олігархів. Я з ними перетинався в СБУ. Дехто як розібрався що до чого – звільнився. Багато хто був би не проти «дьорнуть» з «ДНР». Ми програли там ідеологічну війну. За 23 роки України там не збудували.
Ми швидко вловили тенденцію. Як тільки приїжджають їхні журналісти – значить буде обстріл зупинки, тролейбусу, чи багатоповерхівок. Вони це знімають і видають за звірства української армії...

Поки не відʼїхали кілометрів десять від місця обміну, я не вірив, що вже на волі. У москалів слово русскава афіцера мало що важить. Але за весь час жодного разу не сумнівався в своїх побратимах, як би мене не намагалися переконати у тому, що про мене всі забули. Я знав, що за мене йде боротьба".

http://holos.fm/page/golova-zaporizkoyi-svobodi-timur-knish-rozpoviv-pro-perebuvannja-u-poloni

Прихильниця Запорізької «Студентської Свободи» Марія Савва пожертвувала волоссям заради українських захисників

12 лютого 2015 року прихильниця Запорізької «Студентської Свободи» Марія Савва пожертвувала волоссям заради українських захисників.

Молода патріотка підстригла власне довге волосся, котре відрощувала декілька років. За отримані з продажу кошти – 830 грн придбала термобілизну, балаклаву, рукавиці та шкарпетки. Цю подію висвітлив телеканал «Запоріжжя».

«Я давно думала, як допомогти нашим воїнам та водночас думала, над тим, щоб змінити зачіску. Одного дня, я йшла по вулиці і побачила оголошення про купівлю волосся. В той момент я подумала, що це якраз чудова можливість продати волосся і на отримані кошти купити найнеобхідніше для солдатів. Тоді я пішла у перукарню, підстриглась, а волосся продала. Наступного дня я купила теплі речі і відвезла все це у штаб допомоги», – зазначила прихильниця Запорізької «Студентської Свободи» Марія Савва.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

Боєць «Карпатської Січі» Кельт про війну, Донбас та дві істини

В Запоріжжя до побратимів із запорізької «Свободи» завітав боєць батальйону «Карпатська Січ» з позивним «Кельт». Він активний учасник подій на Майдані, потім його боротьба за нову Україну продовжилась на Донбасі проти сепаратистів та російських окупантів. Зараз він перебуває на ротації і приїхав в козацький край, щоб розповісти друзям трохи про війну, про Донбас, про перемир’я та військові будні.

Про третє перемир’я, так званий Мінськ № 2 

«Я пішов на ротацію до підписання Мінської угоди про мир, зате добре бачив друге перемир’я, що мало початися 9 грудня. Я тоді стояв на позиції і недалеко від мене впав снаряд, потім прилетіли решта і я рятувався від того перемир’я в окопі. Всі ці домовленості – це фікція. Перемир’я не було ні тоді, немає його зараз і його не буде. Воно можливе лише в одному випадку: або впаде Київ, або впаде Москва.

Сепаратисти перестають обстрілювати нас лише тоді, коли в них закінчуються боєприпаси. Тоді вони не стріляють поки не приїде новий «гуманітарний» конвой зі снарядами. До речі, 11 конвой був розвантажений за декілька хвилин. Так швидко розвантажити гуманітарну допомогу чи боєприпаси неможливо. Цей конвой привіз з Росії найманців, які потім штурмували аеропорт».

Про Донецький аеропорт

«Українським військовим сепаратистами було дозволено проводити ротацію в аеропорту. За це наші військові давали їм забирати своїх поранених та вбитих, щоб не було картинки, що навколо аеропорту все засіяно трупами сепаратистів.

Коли наші люди їхали на ротацію в аеропорт, то їх супроводжували ворожі танки та шилки – зенітні самохідні установки. В аеропорт не мала права заїжджати наша військова техніка».

Про дві відкриті істини

«Ця війна відкрила для мене дві істини. Перша полягає в тому, що поки в Україні йде війна, в мене цивільного життя не може бути. Тому я пішов добровольцем на фронт.

Коли я приїхав в Піски, то мене вразило, що селище в руїнах, повністю посічене осколками, скрізь воронки від вибухів снарядів. Друга істина в тому, що краще зупинити війну тут, на Донбасі, щоб вона не прийшла до мене додому, в мій район».

Про Донбас та місцевих жителів

«Більшість місцевого населення налаштоване проти України, особливо люди середнього і похилого віку. Російське і місцеве сепаратистське телебачення розповідає місцевим жителям, що вони кращі за всіх інших українців, що вони годують Україну, але по факту Донецька і Луганська області отримали найбільше дотацій за 2013 рік. Але не дивлячись на такий стан, я буду боротися заради тієї меншості жителів Донбасу, які за Україну.

Зараз в нашій державі створено Міністерство інформації. Я не бачу його роботи взагалі. Там немає ніякої державної політики. Все тримається на голому ентузіазмі волонтерів та громадських організацій. Необхідно знищити засоби передачі зв’язку, що ведуть антиукраїнську пропаганду та зомбують жителів Донбасу».

Про збройні конфлікти між сепаратистами

«Одного разу я чув тривалу перестрілку в Донецьку. Ми думали, що туди прорвалась якась наша група і вже думали йти визволяти своїх побратимів. Вийшли на зв’язок з усіма навколишніми підрозділами і отримали відповідь, що в перестрілці в Донецьку ніхто з наших не приймає участь. Пізніше з’явилась інформація, що то воюють між собою сепаратисти. Є непідтверджена інформація, що коли в Донецьк приїхали донські козаки, то вирішили створити там свою республіку».  

Про Перемогу і українських офіцерів

«Щоб перемогти у цій війні треба політична воля керівництва держави дати наказ йти в атаку усіма видами військ. Перед цим необхідно підготувати достатню кількість штурмових підрозділів, призначити відповідальних командирів, бажано тих, хто гідно себе проявив в боях. Якщо в людини є офіцерські погони – це ще не значить, що ця людина хороший командир чи хороший організатор. Офіцери, яких 5 років дресирують як ланцюгових псів, не можуть на війні думати своєю головою. Вони виконують команди, директиви, які вже дуже давно застаріли.

Я не можу назвати жодного армійського офіцера, за яким би я пішов в бій. Тому що за їхніми принципами, солдат не має думати, а просто має виконувати накази. Серед добровольців є командири, за якими я готовий йти в бій».

http://freepobil.blogspot.com/2015/02/blog-post_24.html

Дебальцеве. Розстріл Лєніна

14 лютого 2015 року в Дебальцевому бійці батальйону "Київська Русь" відсвяткували День закоханих по-українському - за наказом молодшого лейтенанта-свободівця Володимира Назаренка любов до України вистрілила автоматною чергою просто в бовван кривавого ката української нації.

Ярина Геращенко взяла участь у програмі "Знак запитання" в етері телеканалу "Запоріжжя"

19 лютого 2014 року голова Запорізького обласного осередку Всеукраїнської громадської організації "Студентська Свобода" Ярина Геращенко взяла участь у програмі "Знак запитання" в етері телеканалу "Запоріжжя". Учасники програми згадали минулорічний Майдан, обговорили події, які були потім, а саме війна на сході України з російськими військами.

"Після подій, які відбулися минулої зими в Києві та по всій Україні, українській народ почав ставати нацією. Більшість почала ідентифікувати себе з Україною, розуміти, що для того, аби жити так, як хочеться, треба щось робити на благо своєї країни. Спільна мета, ворог стали консолідовувати людей, адже тільки в єдності можна одержати перемогу. Зараз потрібно зрозуміти, що покладатися потрібно тільки на себе, брати участь у цивільній обороні тощо. Ніхто, окрім нас самих, не буде захищати наші території", – зазначила голова Запорізької "Студентської Свободи" Ярина Геращенко.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

Команда "Волонтерського центру Запоріжжя" визнана кращим благодійником 2014 року

21 лютого 2015 року активісти ГО "Волонтерський центр Запоріжжя" здобули перше місце в номінації конкурсу "Благодійник – неурядова організація 2014". Захід відбувався в готелі "Інтурист" у рамках акції "Благодійна Україна – Запорізький край"

Журі конкурсу відзначило активну участь волонтерів у гуманітарному забезпеченні АТО, що відбувається на українському Донбасі. Свідченням тому стали численні подяки волонтерам від частин ЗСУ, Нацгвардії та добровольчих батальонів. Нагороду вручав заступник командира 55-ї артбригади Ігор Німінський, з яким волонтери давно та успішно співпрацюють.

Команда "Волонтерського центру" – самовіддані патріоти України, які на самому ентузіазмі забезпечують усім необхідним захисників нашої рідної землі. Це: родина Чумаків (Михайло, Василь та Влад), Валерій Матченко, Костянтин Денисов, Ольга Могуренко, Геннадій Старцев, Віолета Бородіна, Олексій Шевельов, Надія Мороз та багато інших небайдужих –  ЕкоТрансМиколаїв (подяка за автомобіль УАЗ), Миколаївкомунтранс (за автобус), Волошина Олена, працівники ринку Ювілейний, Кириченко Олександр, педагогічний коледж, магазин "Лотос" на Пісках.

"Ми вдячні усім, хто нас підтримує та допомагає спільно бити північного ворога. Нам дуже приємно сьогодні отримувати таку нагороду як визнання результату важкої щоденної праці на перемогу України. Її ми неодмінно здобудемо. Слава Україні!" – зазначив під час нагородження голова правління центру Михайло Чумак.

Виступ Михайла Чумака під час вручення нагороди "Благодійник – неурядова організація 2015" 

http://www.volcenterzp.org.ua/2015/02/2015_22.html#more

"Особливий погляд" - про Революцію Гідності та її творців рік потому

У програмі "Особливий погляд" - спогади учасників і творців Революції Гідності, аналіз подій, що змінили країну рік тому і роль свободівців у революційних подіях.

Лев Боровиковський (1806)

Український поет, фольклорист, етнограф. Опрацьовував фольклорні сюжети, звертався до народної поетики та ритміки.

Лев Іванович Боровиковський народився 22 лютого в селі Мелюшки Полтавської області в козацькій родині. Навчався в Полтавській гімназії, де вперше і зацікавився літературою. Вища освіта Лев отримує в Харківському університеті на філологічному факультеті. Тут, за допомогою свого вчителя П. Гулака-Артемовського, береться записувати фольклор, пише вірші.

Дебютним твором Льва у пресі стала поема-бувальщина «Пір’ Владіміра Великого» у журналі «Встнік’ Європи». Перші вірші були написані російською мовою, до українського Лев звернувся трохи пізніше і досяг набагато більших успіхів.

Найбільш популярним твором Льва Боровиковського стала «Маруся». Це був вільний переспів «Світлани» Жуковського. Після виходу балади у пресі, багато критики погодилися, що «Маруся» гідна називатися українською конкуренткою «Світлани». І Лев Боровиковський був визнаний новатором у своїй сфері діяльності. Він затвердив жанр літературної балади, байки-гуморески, а також інші жанри романтичної лірики.

Лев Боровиковський був прикладом для Т.Шевченка, який згодом напише безліч творів під враженням від прочитаного у Боровиковського.

Значний внесок Боровиковського у розвиток української літератури можна позначити тим, що він першим підніс красу і поетику української мови і показав, що українське слово здатне передати не тільки гумористичне, а й драматичне.

Міжнародний День рідної мови

У Запоріжжі відбувся круглий стіл, присвячений річниці Революції гідности

19 лютого 2015 року активісти Запорізького обласного осередку "Студентської Свободи" провели круглий стіл "Революція гідности". Участь в обговоренні взяли активісти Запорізької "Студентської Свободи", партійці ВО "Свобода", активісти ВМГО "Европейська молодь України".

Захід відбувся у Запорізькій обласній бібліотеці для юнацтва. Учасники круглого столу обговорили причини, досягнення та негативні сторони революції. Зазначили, що винні у злочинах проти активістів Майдану досі не покарані, а вимоги не реалізовані. Присутні дійшли до висновку, що під час Революції гідности люди стали більш свідомими та активними.

"Минув рік після подій на Майдані. Час підбити підсумки, проаналізувати події, чого ми сьогодні досягнули. Адже потрібно пам'ятати, за що боролись люди, і не зраджувати ідеї Революції гідности", – зазначила голова Запорізької "Студентської Свободи" Ярина Геращенко.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

Ярина Геращенко – у програмі "Знак запитання" в етері телеканалу "Запоріжжя"

19 лютого 2015 року голова Запорізького обласного осередку всеукраїнської громадської організації "Студентська Свобода" свободівка Ярина Геращенко візьме участь у програмі "Знак запитання" в етері телеканалу "Запоріжжя". Тема програми: "Майдан – рік по тому".

Початок етеру о 19:30.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

Небесна Чота

Від початку Революції гідности й досі свободівці перебувають в авангарді боротьби за Україну. Саме тому переживаємо тяжкі втрати. Із грудня 2013-го до березня 2014 року від нас пішли 16 лицарів. Це і юнаки із палкими серцями, і досвідчені чоловіки. Це люди, яких поважають сусіди та вся громада. Це воїни, які вкладали свою душу, свій час для того, аби змінити цей світ. Аби на місці антиукраїнської системи зросла соціяльно і національно справедлива Велика Україна.

Він покинув роботу за кордоном.

Він єдиний на все село став учасником Революції гідности.

Він переродив весь район, давши йому українське обличчя.

Він не завагався стати на захист своєї третьої Батьківщини.

Він ще дитиною вирвався із соціяльного низу і завжди був попереду – і в навчанні, і в ділах.

Він знав, що майбутнє країни – це молодь, тому вкладав всі свої знання і серце у виховання патріотичного юнацтва.

Він…

Петро Волянюк

Сергій Дідич

Володимир Кульчицький

Олександр Капінос

Микола Дзявульський

Едуард Гриневич

Сергій Бондарчук

Іван Бльок

Василь Мойсей

Олег Ушневич

Ігор Дмитрів

Георгій Арутюнян

Ігор Сердюк

Владислав Зубенко

Дмитро Чернявський

Юрій Паращук

Відразу по революції – війна. І знову свободівці вирушили на фронт у перших лавах. Наші хлопці пішли у військкомати вже 2 березня. Близько півтисячі свободівців – на фронті. І ця кількість щодня зростає. Упав один – на його місце, аби пімстити, стали двоє.

Із березня 2014 до січня 2015 року загинуло 8 наших побратимів.

Памʼятаємо! Не пробачимо!

Олексій Коновалов

Володимир Зюзь

Віктор Голий

Антон Цедік

Віталій Коломієць

Микола Томак

Віктор Лавренчук

Володимир Степанок 

http://svoboda.org.ua/party/celestial_squad/

Січовики вирушили з Києва на ротацію

У Києві відбулося відправлення на схід групи бійців батальйону спеціяльного призначення "Січ". На фронт січовики їдуть не вперше - вирушають на чергову ротацію, аби змінити побратимів. Провести бійців на передову прийшли друзі, однопартійці на чолі з Олегом Тягнибоком і народними депутатами, а також небайдужі кияни.

Відправлення традиційно відбулося на вулиці Небесної сотні (Інститутській) - у пам'ять про полеглих героїв Революції гідности. Проводжали бійців під державними прапорами та стягами Всеукраїнського об'єднання "Свобода", яке опікується батальйоном.

Віталій Подлобніков взяв участь у програмі "По суті" на телеканалі "Запоріжжя"

17 лютого 2015 року голова Запорізької обласної організації ВО "Свобода" Віталій Подлобніков взяв участь в ток-шоу "По суті" в етері телеканалу "Запоріжжя". Головними темами обговорення були мінські домовленості та питання, що може повернути мир в Україні.

Більшість учасників ток-шоу були переконані що мінські домовленості не будуть виконані, і що простого вирішення конфлікту на Донбасі годі й чекати.

Відповідаючи на питання про запровадження воєнного стану Віталій Подлобніков наголосив: "Про воєнний стан ВО "Свобода" почало казати ще навесні. Тоді ми наголошували саме на тому, що не повинно бути ніяких ілюзій, і ми маємо готуватись до збройного опору. Ми маємо готуватись до війни, це не АТО, і про це вже говориться відкрито, це україно-російська війна. Ми маємо називати речі своїми іменами. Стосовно мінських домовленостей фракція ВО "Свобода" в попередньому скликанні парламенту єдина не підтримала тоді Мінськ-1, так ми сприймаємо і Мінськ-2. Такими домовленостями ми демонструємо програш і втрачаємо частину суверенітету країни".

Також свободівець зазначив, що треба обов'язково запровадити воєнний податок з олігархів. Тобто олігархи мають платити за утримання армії більше, аніж прості люди.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВО "Свобода"

http://www.zaporizhzhya.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/056872/

Віталій Подлобніков – у програмі "По суті" на каналі "Запоріжжя"

17 лютого 2015 року голова Запорізької обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Віталій Подлобніков візьме участь у програмі "По суті" в етері телеканалу "Запоріжжя". Тема програми: Мінські домовленості та шляхи подолання кризи в Україні.

Початок етеру о 19:30.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВО "Свобода"

http://www.zaporizhzhya.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/056849/

Відправка чергової групи бійців батальйону особливого призначення "Січ" на схід України для участи в АТО

Заватра, 17 лютого, на вулиці Героїв Небесної сотні (Інститутська) в Києві відбудеться відправлення на фронт чергової групи бійців батальйону спеціального призначення «Січ». 

Початок – о 10:00 біля каплички.

У Запоріжжі відбудеться круглий стіл, присвячений річниці Революції гідности

19 лютого 2015 року активісти запорізького обласного осередку "Студентської Свободи" проведуть круглий стіл "Революція гідности".

Захід розпочнеться о 16:00 у Запорізькій обласній бібліотеці для юнацтва. Зупинка транспорту – "Бульвар Шевченка".

Запрошуємо усіх охочих взяти участь.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

Провідали Олега Куцина в шпиталі

14 лютого активісти Запорізького обласного осередку "Студентської Свободи" провідали Олега Куцина комбата "Карпатської Січі", який проходить реабілітацію в Січеславі.

Під час зустрічі активісти передали комбату привітання від молодих націоналістів Запоріжжя, а також подарували свіжих вітамінів, для швидкого одужування та талісман у вигляді тризубу.

"Своїм позитивним настроєм він зарядив нас на кращу подальшу роботу, яка буде наближати нас все ближче і ближче до перемоги! Олег Іванович звернув увагу на мій тризуб-талісман, і тому мені було неймовірно приємно подарувати його йому, нехай тепер оберігає нашого комбата. Найскорішого одужання та наснаги на подальшу боротьбу!" - зазначила голова Запорізької "Студентської Свободи" Ярина Геращенко.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

Після втручання свободівця фінінспекція перевірить тендери у запорізьких лікарнях

12 лютого 2015 року заступник голови Запорізької обласної організації ВО "Свобода" Костянтин Денисов отримав листа від керівника Державної фінансової інспекції України Миколи Гордієнка. Посадовець повідомив, що на вимогу націоналіста доручив місцевим ревізорам перевірити усі тендери в місцевих лікарнях.

10 грудня 2014 року націоналіст звернувся до фінінспекції з вимогою перевірити тендери на закупівлю продуктів харчування в лікарнях Запорізької области. Націоналіст навів факти завищення закупівельних цін на цукор, макарони, овочі, рис та молочні продукти. За результатами звернення центральне керівництво Держфінінспекції доручило місцевим ревізорам провести перевірку викладених фактів.

"Боротьба з корупцією була, є і залишається пріоритетом діяльности "Свободи". Ми готові максимально сприяти правоохоронним органам у викритті та покаранні хабарників, зокрема в медичній галузі", – зазначив Костянтин Денисов.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВО "Свобода"

 

http://www.zaporizhzhya.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/056775/

Костянтин Денисов та Ярина Геращенко – у передачі "Маю думку" в етері радіо "Запоріжжя ФМ"

УВАГА!

Вже сьогодні! Етер перенесено на 18:30!

12 лютого 2015 року заступник голови Запорізької обласної організації ВО "Свобода" Костянтин Денисов та голова Запорізького обласного осередку "Студентської Свободи" Ярина Геращенко візьмуть участь у програмі "Маю думку" в етері радіо "Запоріжжя ФМ".

Початок програми – 18:30.

Послання на прямий ефір: http://zodtrk.zp.ua/radio_z_fm_on_line_128kb.html 

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

Костянтин Денисов та Ярина Геращенко – у передачі "Маю думку" в етері радіо "Запоріжжя ФМ"

12 лютого 2015 року заступник голови Запорізької обласної організації ВО "Свобода" Костянтин Денисов та голова Запорізького обласного осередку "Студентської Свободи" Ярина Геращенко візьмуть участь у програмі "Маю думку" в етері радіо "Запоріжжя ФМ".

Початок програми – 13:00.

Послання на прямий ефір: http://zodtrk.zp.ua/radio_z_fm_on_line_128kb.html

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

У Запоріжжі відбулась презентація книги "Проект "Новоросія" 1764–2014 рр. Ювілей на крові"

10 лютого 2015 року за підтримки Запорізької "Студентської Свободи" відбулась презентація книги Федора та Галини Турченко "Проект "Новоросія" 1764–2014 рр. Ювілей на крові".

Захід відбувся у Запорізькій обласній бібліотеці для юнацтва. Автор розповів про книгу та відповів на низку питань. Наприкінці відбулась автограф сесія, а кожен охочий мав змогу придбати друковане видання. Федір Турченко повідомив, що "Проект "Новоросія"1764–2014 рр. Ювілей на крові" відправили бійцям на фронт. Скоро готується до виходу друге видання. У самій книжці, науковці розглянули 250-річну історію взаємин між українцями та росіянами. У праці наведено багато фактів, зокрема статистичних та картографічних даних, які характеризують особливості та закономірності політики російських режимів щодо України.

"В умовах сучасної інформаційної війни, яку веде проти нас Росія, ця книга є актуальною та контрпропагандистською. Матеріял читається легко, на одному диханні, а написана вона влучно та зрозуміло для кожного. Зважаючи на сучасні реалії, ця книга може стати інструкцією для пропагандиста, який розбирається, аналізує, може довести свою думки завдяки фактам, що відбуваються на сході України", – зазначила голова Запорізької "Студентської Свободи" Ярина Геращенко.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

ОУН розкололася на «бандерівців» і «мельниківців» (1940)

10 лютого 1940 прихильники Степана Бандери, які не визнавали чинного главу ОУН А. Мельник, створили «Революційний Провід ОУН», розколов тим самим організацію на ОУН (б) і ОУН (м).

У 1938 р. в Нідерландах був убитий голова ОУН Євген Коновалець. А вже 27 серпня 1938 р. в Римі відбувся Другий Великий Збір Українських Націоналістів, на якому новим лідером офіційно був затверджений Андрій Мельник. Однак група молодих членів організації на чолі зі Степаном Бандерою не підтримала нового керівника і його політику. В результаті, вони утворили свій «Революційний Провід ОУН» і стали називати себе «бандерівцями». На власних Других Великих Зборах Українських Націоналістів, які відбулися взимку 1938 р., «бандерівці» остаточно затвердили націоналістичний і революційний напрямок самостійного визвольного руху організації. С. Бандера і його однодумці, на відміну від А. Мельника, заради здобуття Україною незалежності прагнули діяти революційними методами. Своєю активною організацією та пропагандистською діяльністю вони сподівалися підняти населення на всеукраїнське повстання. На зовнішньополітичні чинники уваги не звертали. Однак цим планам не судилося збутися - перешкодили радянські спецслужби. Однак це не завадило воїнам ОУН-УПА зробити значний внесок в історію нашої країни.

Костянтин Юрійович Пестушко

Костянтин Юрійович Пестушко
(псевдонім Кость Степовий — Блакитний)

10 лютого 2015 року виповнюється 117-річниця від Дня народження Костя Степового- Блакитного, уродженця Кіровоградщини.

Кость Степовий — Блакитний - військовий діяч, командир Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.
Кость Степовий-Блакитний (справжнє прізвище Костянтин Юрійович Пестушко) народився 14 лютого 1898 року в заможній селянській родині с. Ганнівки на Січеславщині . Батьки його, крім 25 десятин землі, тримали Повітову Земську Станцію, яку його батько Юрій перейняв від Семена Павловича Пестушка — діда Костя. Мати майбутьнього отамана — Олександра, була малописьменною, а батько закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи. Крім Костя в родині було ще троє хлопців — Іван, Федір, Микола і троє дівчат — Поліна, Віра, Уляна (ще до 1917 року всі вони закінчили гімназію).

У Першу світову війну рядовим воював на Турецькому фронті. За хоробрість нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Закінчив офіцерську школу в м. Горі, дослужився до офіцерського чину. В ранзі підпоручика командував ротою на Західному фронті.
З 1918 року — в Армії УНР.

У травні 1920 року створив та очолив Степову дивізію, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців. Вів боротьбу з більшовицьким режимом партизанськими методами.

Один із керівників повстання весни — осені 1920 року. Діяв на Херсонщині, Катеринославщині, в Київській губернії, зокрема на Чигиринщині, в Холодному Яру. Командував Першою Олександрійською повстанською армією. Після того, як дивізія об'єдналась із Холодноярськими збройними силами, Костя Блакитного 24 вересня 1920 року на конференції повстанців у містечку Медведівці обрано Головним отаманом Холодного Яру.

Загинув 9 травня 1921 року у Ганнівці в бою з підрозділом криворізьких чекістів. Похований у рідному селі.

Олександр Сич: Російська кінопродукція давно мала зникнути з українських каналів

На переконання екс-віце-прем'єр-міністра України свободівця Олександра Сича, ухвалення закону, що обмежує трансляцію значної частини російських фільмів та серіялів, є правильним і закономірним кроком в умовах військової агресії Росії. Проте, за словами Олександра Сича, норма про заборону трансляції серіялів і кінофільмів, знятих лише після 2014 року, не обґрунтова.

"Обмежити трансляцію російської кінопродукції потрібно було давно. В умовах російської агресії, коли ідеологічна складова є одним із головних видів озброєння противника, ухвалення такого рішення абсолютно закономірне.

На жаль, ще восени минулого року, коли такого самого змісту законопроєкт було подано до парламенту, депутати переймалися виборами, а не боротьбою з російською пропагандою. Ми, своєю чергою, змушені були викручуватися, як могли.

Зокрема, у судовому порядку заборонили трансляцію 15 російських каналів. Після призначення Пилипа Іллєнка очільником Державного агентства з питань кіно було відкликано свідоцтва 34 російських фільмів, які принижували національну гідність українців. Так само було заборонено 69 фільмів за участи Михаіла Порєчєнкова. Позиція така: навіть якщо у фільмі немає нічого українофобського, але актор, який продемонстрував свою позицію, що трактується як сепаратистська, не має морального права бути присутнім в інформаційному контенті, який подається українському суспільству", - наголосив заступник голови ВО "Свобода".

Як відзначає Олександр Сич, забороні мали би бути піддані не лише фільми та серіяли, випущені після 1 січня 2014 року, а й продукція від 1991 року, яка пропагує армію і правоохоронні органи ворога.

На думку політика, в Україні слід заборонити не лише українофобську кінопродукцію, але й фільми, що культивують російський спосіб життя. Практика, що своїм корінням сягає СССР, активно використовується й сьогодні, здійснюючи вплив на свідомість українців і прив'язуючи нас на ментальному рівні до росіян. Тому куди доречнішим було би запровадити і квотування російської продукції в українському інформаційному просторі.

"Головна небезпека полягає у культивуванні російського способу життя. Не лише українофобські фільми та серіяли, що пропагують російських військових, спецслужби, але й кінопродукція, що культивує російський спосіб життя, применшуючи ціннісно-світоглядні орієнтири инших націй, мали би бути заборонені в Україні. Принаймні слід її квотувати щонайменше на 30:50%, а то й пропорційно до відсоткового співвідношення російської меншини в Україні", - резюмує Олександр Сич.

Прес-служба ВО "Свобода"

http://svoboda.org.ua/news/comments/00012733/

Олег Куцин одужує: "Війна закінчиться в Чопі, або у Владивостоці. Третього не дано"

У Запоріжжя відбудеться презентація книги "Проект "Новоросія" 1764–2014 рр. Ювілей на крові"

10 лютого 2015 року за підтримки Запорізької "Студентської Свободи" Федір та Галина Турченки представлять свою книгу "Проект "Новоросія" 1764–2014 рр. Ювілей на крові".

Науковці розглядають 250-річну історію взаємин між українцями і росіянами. У праці наведено багато фактів, зокрема статистичних та картографічних даних, які характеризують особливості та закономірності політики російських режимів щодо України.

Захід розпочнеться о 16:00 у Запорізькій обласній бібліотеці для юнацтва. Зупинка транспорту – "Бульвар Шевченка". Запрошуємо усіх охочих.

Прес-служба Запорізької обласної організації ВГО "Студентська Свобода"

Олег Тягнибок: Не допустити продажу держави з молотка

Законопроектом N1567 уряд пропонує скоротити перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, шляхом виключення з переліку об'єктів, які не відповідають критеріям, визначеним у статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також тих об'єктів, які було ліквідовано або реорганізовано.

Із чинного переліку підприємств вилучається близько тисячі підприємств. Новий список підприємств, що не підлягають приватизації, сформовано з 200 об'єктів, які і зараз є в переліку, та 351 нового об'єкта, які, вочевидь, залучено до цього списку для того, щоби не показати масштабів розпродажу державної власності.

Якщо уряд Яценюка щиро впевнений, що приватизація такої кількості об'єктів державної власності дійсно сприятиме захисту майнових прав держави (як це написано у пояснювальній записці до законопроекту) та стабілізації фінансово-економічного стану підприємств, то чому сам процес його підготовки був кулуарним? Чому не відбувалося широких громадських слухань? Чому приховували і приховують від громадськості порівняльну таблицю з підприємствами, які пропонують вилучити з переліку?

"Свобода" ніколи не наголошувала на тому, що взагалі не можна приватизовувати об'єкти державної власності. Держава не має керувати перукарнями та ресторанами. Справді неефективні та збиткові державні підприємства, які не здатен поставити на ноги навіть фаховий, призначений за прозорими правилами менеджмент потрібно приватизувати. Але це має відбуватися гласно, за умови проведення прозорого конкурсу з неухильним дотриманням законодавства про приватизацію. І не під час війни, коли за будь-який актив можна отримати лише невелику частку його справжньої вартості. Проте очевидно, що продаж прибуткових підприємств, ще й під час економічної кризи та війни, лише зменшить надходження до державного бюджету. І це саме в той час, коли уряд запроваджує політику тотальної економії на всіх соціальних видатках. 

Ба більше, деякі стратегічно важливі для держави чи окремих громад підприємства не можна приватизовувати навіть в умовах їхньої тимчасової збитковості, адже вони можуть бути потрібними для забезпечення економічної безпеки держави. До того ж, у приватні руки їх віддавати не слід із міркувань соціальної справедливості. Наприклад, у період економічної кризи 2008 - 2010 років навіть уряд США підтримував із федерального бюджету такі гіганти (до речі, приватні підприємства!), як "Дженерал-Моторз", інші підприємства автомобільної галузі, фінансові установи, зокрема інвестиційні банки. Попередній український досвід, а також досвід приватизації у Росії, країнах Східної Європи, Азії, Південної Америки свідчить про те, що приватизація не є тим чинником, який покращує продуктивність підприємства. Навпаки, як правило, на приватизацію віддають підприємства, які є прибутковими і ефективними.

2013 року державні підприємства перерахували до державного бюджету податку на прибуток у сумі 6,3 млрд. грн., за 11 місяців 2014 року - 3,8 млрд. грн.

Крім того, ті підприємства, які є суб'єктами природних монополій, або ті, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, сплачують до державного бюджету 30 відсотків чистого прибутку, а інші державні унітарні підприємства - 15%.

2013 року стратегічні підприємства перерахували в держбюджет частину чистого прибутку та дивідендів у сумі 4,3 млрд. грн., за 11 місяців 2014 року - 5,3 млрд. грн. Торік ці підприємства спрацювали так, що наприкінці року уряд навіть ухвалив рішення (постановою від 24 грудня 2014 р. N710) додатково вилучити з одинадцяти державних підприємств частину чистого прибутку та додаткового капіталу в сумі 1,9 млрд. грн.

Дуже показово те, що з цих 11 стратегічних підприємств уряд запропонував виключити з переліку підприємств, що не підлягають приватизації, п'ять об'єктів: Маріупольський, Одеський та Южний морські торгівельні порти, ДП "Артемсіль" та ДА "Укрекоресурси".

У разі приватизації цих підприємств вони сплачуватимуть до бюджету лише обов'язкові платежі, без перерахування частини чистого прибутку, дивідендів та додаткового капіталу.

Тезу про те, що держава не може бути ефективним менеджером, можна розвіяти на прикладах діяльності конкретних підприємств. Як європейських, так і українських. 

Приклад успішного управління об'єктами державної власності - державне підприємство німецьких залізниць Deutsche Bahn, яка є найбільшою залізнично-транспортною та залізнично-інфраструктурною компанією центральної Європи. Deutsche Bahn є суб'єктом публічно-правової власності - акціонерною компанією із стовідсотковою державною участю. 2013 року підприємство отримало чистий прибуток у сумі 900 млн. євро, а послуги німецької залізниці для пасажирів водночас є одними з найдешевших у Європі. Антиприклад - невдала приватизація залізниці у Великій Британії, внаслідок якої якість послуг значно знизилася, тарифі підвищилися, а держава продовжує датувати тепер вже приватних операторів та власників залізничної інфраструктури.

Український досвід 2014 року показує, що навіть в умовах війни і тотального падіння економіки за умови злагодженої роботи професійного менеджменту та органу управління - профільного міністерства, можна досягти зростання показників діяльності державного підприємства. 

Ще на початку минулого року ВАТ "Українське Дунайське Пароплавство", яке сьогодні пропонується виключити з переліку підприємств, що не підлягають приватизації, перебувало в безнадійному стані: борги із заробітної плати, багатомільйонна кредиторська заборгованість, збитки протягом останніх 8 років. Навесні від керування підприємством було усунуто людей Януковича, новий керівник зумів застосувати в управлінні свій досвід роботи в комерційній царині, а орган управління всіляко допомагав у забезпеченні пароплавства вантажами. Результат - уперше з 2005 року Українське Дунайське пароплавство отримало хоч невеликий (8 млн. грн.), але прибуток, погасило заборгованість перед робітниками, перед бюджетами усіх рівнів та Пенсійним фондом, а працівників переведено на повний робочий тиждень. Платню збільшено на 22,3%. І це лише за півроку.

Аналогічна ситуація з Кілійським судоремонтним заводом, який також хочуть віддати на приватизацію. Після багаторічного простою завдяки ефективному менеджменту в IV кварталі 2014 року підприємство запрацювало зі 100-відсотковим завантаженням.

Ще один приклад у морській галузі - Іллічівський морський торгівельний порт. 2013 року - збитки понад 100 млн. грн. За планового збитку на 2014 рік у розмірі 93,8 млн. грн., порт за підсумками року вийшов на прибуток у розмірі більше 100 млн. грн. Порту впродовж року вдалося ліквідовувати збитковість і погасити валютний борг у розмірі 3 млн. доларів, що дісталися у спадок від минулого керівництва. Це стало можливим як завдяки досвідченому молодому менеджеру, так і новим проектам державно-приватного партнерства, які були впроваджені портом 2014 року.

Те ж саме можна сказати і про інші державні порти - Одеський, Южний, Миколаївський, Маріупольський та інші, які за підсумками року вийшли на прибуток. І це за умови, що порти втратили в прибутковій частині 30% від передачі портових зборів в ГП "АМПУ".

А якби сьогодні державні порти були в приватних руках, чи могла б держава вимагати від їхнього керівництва участь у врегулюванні питань державної безпеки, наприклад, прийняття та розвантаження у невідкладному порядку вугілля для ТЕС та підприємств, яке прибуло із-за кордону?

Намагання уряду виключити з переліку підприємств, що не підлягають приватизації, державні лісогосподарські об'єднання разом із майновими комплексами держлісгоспів з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництв, мисливських господарств в умовах, коли за кордоном збільшується попит на українську деревину, призведе до втрати валютних надходжень, неконтрольованого використання лісових ресурсів, руйнування екосистеми, знищення тварин, занесених до Червоної книги.

2014 року лісове господарство України досягло найвищих економічних показників господарювання. Вдалося забезпечити перерахування до державної скарбниці майже 2 млрд. грн., підняти заробітну плату на 11%, збільшити випуск продукції переробки на 18%, зменшити на 36% незаконні рубки, а головне - посадити 50 тисяч гектарів нових лісів.

Що ж отримає держава внаслідок приватизації лісгоспів? Приватний власник буде насамперед зацікавлений в отриманні прибутку від продажу деревини. Відбудеться скорочення працівників, і як наслідок - зменшення податкових надходжень, передусім, до місцевих бюджетів. З метою мінімізації оподаткування власники будуть переходити на спрощену систему оподаткування шляхом дроблення лісогосподарським підприємств. Але головне - це те, що заради одноразового прибутку держава втратить соціальну і екологічну функції лісу, а за декілька років відсутності державної політики у лісовій галузі - і сам ліс.

У жодному разі не можна допустити приватизації державного підприємства "Артемсіль", розташованого у відвойованому у російсько-терористичних військ Соледарі. "Артемсіль" є найбільшим на території Центральної і Східної Європи підприємством із видобування, переробки та реалізації кухарської кам'яної солі, виробнича потужність якого складає понад 7 млн. тонн на рік. Його рудники оснащені сучасним устаткуванням, працюють за прогресивними технологіями, а саме підприємство здійснює експорт продукції у 22 країни.

Для чого державі втрачати такого потужного монополіста на ринку солі, який за 2014 рік, крім обов'язкових податкових платежів, перерахував до державного бюджету додатково 130 млн. грн.?

Особливо цинічно виглядає спроба вивести з держвласності державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з усіма спиртовими заводами. На землях України більше п'ятисот років існує державна монополія на спирт і завжди було одним з важливих джерел наповнення державного бюджету. 2014 року спиртова галузь отримала 90 млн. грн. чистого прибутку та вперше з 2010 року показала більш ніж 5-кратне зростання усіх фінансово-економічних показниках.

На сьогодні державне регулювання виробництва і обороту етилового спирту і алкогольної продукції в тих або інших формах здійснюється в Швеції, Норвегії, Фінляндії, Австрії, Туреччині, Канаді, окремих штатах США, КНР, низці країн СНД та інших державах. У 18 із 50-ти штатах США, в Канаді, в скандинавських країнах існує державна монополія навіть на роздрібний продаж алкоголю.

Якщо головним аргументом уряду в питаннях приватизації "Укрспирту" та інших підприємств є непрофесійний менеджмент підприємства і корупція в спиртовій галузі, то що зараз заважає змінити керівництво, а нового керівника призначити за результатами прозорого публічного конкурсу?

Не можна приватизовувати природні монополії, які апріорі не можуть бути збитковими (в довгостроковому плані) та ще й виконують важливі соціальні та безпекові функції. Це стосується і підприємств тепло-, водо- та електропостачання, робота яких пов'язана з наданням населенню та підприємствам життєво необхідних послуг. Перемовини з приватними власниками в таких випадках будуть надто дорого коштувати. Приклад - це приватизація "Київенерго", після якої приватник в особі олігарха Ахмєтова - спонсора сепаратизму - фактично контролює енергозабезпечення столиці.

Попри це, уряд пропонує створити умови для приватизації стратегічних підприємств тепло- й гідроенергетики, які ще не встигли продати олігархам - ТЕЦ Чернівціобленерго, каскад Середньодніпровських ГЕС, Кременчуцька ГЕС, Каховська ГЕС, Державна акціонерна гідроенергогенеруюча компанія "Дністрогідроенерго", а також підприємств у галузі водного господарства, зокрема, обласних виробничих управлінь водних ресурсів і водного господарства, державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства ДМП ВКГ "Дніпро - Західний Донбас", управлінь групових водопроводів. Виключено з переліку і стратегічні підприємства нафтової галузі - підприємства (управління) магістральних нафтопродуктопроводів, Державне акціонерне товариство "Магістральні нафтопроводи "Дружба" з магістральними нафтопроводами та морським нафтовим терміналом "Південний".

З переліку підприємств, що не підлягають приватизації, виключено такі стратегічні об'єкти, які мають причетність до космічної галузі: Павлоградський механічний завод (філія Дніпропетровського Південмашу ім. Макарова), ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова" (авіабудівний концерн, що об'єднує конструкторське бюро, комплекс лабораторій, експериментальний завод та випробувальний комплекс, для розробки та сертифікації літаків), Виробниче об'єднання "Київприлад" (яке випускає прилади системи управління бортовим комплексом космічних кораблів "Союз-ТМА", "ПРОГРЕСС-ТМ", бере участь у міжнародних космічних проектах "Морський старт", "Наземний старт", розробило, виготовило і поставило замовникові апаратуру системи автоматичної підготовки і пуску ракети-носія "Циклон-4").

У жодному разі не можна віддавати на приватизацію підприємства, які хоч і не приносять прибутку, не є стратегічними, але мають слугувати інтересам інформаційної безпеки держави, особливо в умовах війни. Йдеться про можливу приватизацію обласних радіотелевізійних передавальних центрів (обласних телерадіокомпаній), видавництво "Преса України". Хіба можна уявити собі, що такі підприємства, як пошуково-видавниче агентство "Книга Пам'яті України" чи Українська студія хронікально-документальних фільмів "Укркінохроніка" опиняться у приватних руках? Потрапили до списку і провідні галузеві інститути, наслідком приватизації яких буде знищення галузевої науки.

Тим паче, не можна продавати прибуткові та стратегічні підприємства під час війни, коли їх скуплять за безцінок олігархи та чужоземні "інвестори", які можуть бути афілійованими до структур, власниками яких є країна, яка сьогодні здійснює проти України військову агресію. Якщо Президент Порошенко і досі не знайшов покупця, готового заплатити гідну ціну за свій "Рошен", то кому й за скільки уряд Яценюка зібрався продавати українські державні підприємства? 

 

Прес-служба ВО "Свобода"

 http://svoboda.org.ua/news/articles/00012680/

Запорізькі свободівці відвідали командира "Карпатської Січі" Олега Куцина

1 лютого 2015 року активісти Запорізької міської організації ВО "Свобода" та ВГО "Сокіл" відвідали свого побратима Олега Куцина, який проходить реабілітацію в Дніпропетровську. Зустріч відбулася за участи представників ГО "Волонтерський Центр Запоріжжя", які надають всебічну підтримку учасникам АТО.

Під час зустрічі гості передали командиру "Карпатської Січі" вітання від запорізьких націоналістів, а також домашню випічку, приготовлену спеціяльно для Олега Куцина. Головним подарунком став сучасний прилад нічного бачення, придбаний за кошти волонтерів і меценатів. "Кум" (позивний Олега Куцина) подякував за техніку, якої дуже не вистачає на передовій, адже наявні до того прилади нічного бачення були знищені внаслідок мінометного обстрілу терористів. На прощання було зроблено фото з героєм.

"Ми приділяємо особливу увагу гуманітарному забезпеченню своїх побратимів-вояків батальйону "Січ" і добровольчої чоти "Карпатська Січ". Кожен візит волонтерів нагадує хлопцям, що ними опікуються, їх чекають вдома з перемогою над путінськими бандами. Герої-свободівці є прикладом для наслідування майбутніх поколінь і гордості для нас, тому ми й надалі будемо забезпечувати їх усім для найшвидшої перемоги", - зазначив заступник голови запорізької обласної організації ВО "Свобода" Костянтин Денисов. 

Прес-служба Запорізької обласної організації ВО "Свобода"

http://www.zaporizhzhya.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/056584/