ОУН розкололася на «бандерівців» і «мельниківців» (1940)

10 лютого 1940 прихильники Степана Бандери, які не визнавали чинного главу ОУН А. Мельник, створили «Революційний Провід ОУН», розколов тим самим організацію на ОУН (б) і ОУН (м).

У 1938 р. в Нідерландах був убитий голова ОУН Євген Коновалець. А вже 27 серпня 1938 р. в Римі відбувся Другий Великий Збір Українських Націоналістів, на якому новим лідером офіційно був затверджений Андрій Мельник. Однак група молодих членів організації на чолі зі Степаном Бандерою не підтримала нового керівника і його політику. В результаті, вони утворили свій «Революційний Провід ОУН» і стали називати себе «бандерівцями». На власних Других Великих Зборах Українських Націоналістів, які відбулися взимку 1938 р., «бандерівці» остаточно затвердили націоналістичний і революційний напрямок самостійного визвольного руху організації. С. Бандера і його однодумці, на відміну від А. Мельника, заради здобуття Україною незалежності прагнули діяти революційними методами. Своєю активною організацією та пропагандистською діяльністю вони сподівалися підняти населення на всеукраїнське повстання. На зовнішньополітичні чинники уваги не звертали. Однак цим планам не судилося збутися - перешкодили радянські спецслужби. Однак це не завадило воїнам ОУН-УПА зробити значний внесок в історію нашої країни.