В Запоріжжя до побратимів із запорізької «Свободи» завітав боєць
батальйону «Карпатська Січ» з позивним «Кельт». Він активний учасник
подій на Майдані, потім його боротьба за нову Україну продовжилась на
Донбасі проти сепаратистів та російських окупантів. Зараз він перебуває
на ротації і приїхав в козацький край, щоб розповісти друзям трохи про
війну, про Донбас, про перемир’я та військові будні.
Про третє перемир’я, так званий Мінськ № 2
Про третє перемир’я, так званий Мінськ № 2
«Я
пішов на ротацію до підписання Мінської угоди про мир, зате добре бачив
друге перемир’я, що мало початися 9 грудня. Я тоді стояв на позиції і
недалеко від мене впав снаряд, потім прилетіли решта і я рятувався від
того перемир’я в окопі. Всі ці домовленості – це фікція. Перемир’я не
було ні тоді, немає його зараз і його не буде. Воно можливе лише в
одному випадку: або впаде Київ, або впаде Москва.
Сепаратисти перестають обстрілювати нас лише тоді, коли в них закінчуються боєприпаси. Тоді вони не стріляють поки не приїде новий «гуманітарний» конвой зі снарядами. До речі, 11 конвой був розвантажений за декілька хвилин. Так швидко розвантажити гуманітарну допомогу чи боєприпаси неможливо. Цей конвой привіз з Росії найманців, які потім штурмували аеропорт».
Про Донецький аеропорт
«Українським військовим сепаратистами було дозволено проводити ротацію в аеропорту. За це наші військові давали їм забирати своїх поранених та вбитих, щоб не було картинки, що навколо аеропорту все засіяно трупами сепаратистів.
Коли наші люди їхали на ротацію в аеропорт, то їх супроводжували ворожі танки та шилки – зенітні самохідні установки. В аеропорт не мала права заїжджати наша військова техніка».
Сепаратисти перестають обстрілювати нас лише тоді, коли в них закінчуються боєприпаси. Тоді вони не стріляють поки не приїде новий «гуманітарний» конвой зі снарядами. До речі, 11 конвой був розвантажений за декілька хвилин. Так швидко розвантажити гуманітарну допомогу чи боєприпаси неможливо. Цей конвой привіз з Росії найманців, які потім штурмували аеропорт».
Про Донецький аеропорт
«Українським військовим сепаратистами було дозволено проводити ротацію в аеропорту. За це наші військові давали їм забирати своїх поранених та вбитих, щоб не було картинки, що навколо аеропорту все засіяно трупами сепаратистів.
Коли наші люди їхали на ротацію в аеропорт, то їх супроводжували ворожі танки та шилки – зенітні самохідні установки. В аеропорт не мала права заїжджати наша військова техніка».
Про дві відкриті істини
«Ця війна відкрила для мене дві істини. Перша полягає в тому, що поки в Україні йде війна, в мене цивільного життя не може бути. Тому я пішов добровольцем на фронт.
Коли я приїхав в Піски, то мене вразило, що селище в руїнах, повністю посічене осколками, скрізь воронки від вибухів снарядів. Друга істина в тому, що краще зупинити війну тут, на Донбасі, щоб вона не прийшла до мене додому, в мій район».
Про Донбас та місцевих жителів
«Більшість місцевого населення налаштоване проти України, особливо люди середнього і похилого віку. Російське і місцеве сепаратистське телебачення розповідає місцевим жителям, що вони кращі за всіх інших українців, що вони годують Україну, але по факту Донецька і Луганська області отримали найбільше дотацій за 2013 рік. Але не дивлячись на такий стан, я буду боротися заради тієї меншості жителів Донбасу, які за Україну.
Зараз в нашій державі створено Міністерство інформації. Я не бачу його роботи взагалі. Там немає ніякої державної політики. Все тримається на голому ентузіазмі волонтерів та громадських організацій. Необхідно знищити засоби передачі зв’язку, що ведуть антиукраїнську пропаганду та зомбують жителів Донбасу».
Про збройні конфлікти між сепаратистами
«Одного разу я чув тривалу перестрілку в Донецьку. Ми думали, що туди прорвалась якась наша група і вже думали йти визволяти своїх побратимів. Вийшли на зв’язок з усіма навколишніми підрозділами і отримали відповідь, що в перестрілці в Донецьку ніхто з наших не приймає участь. Пізніше з’явилась інформація, що то воюють між собою сепаратисти. Є непідтверджена інформація, що коли в Донецьк приїхали донські козаки, то вирішили створити там свою республіку».
«Ця війна відкрила для мене дві істини. Перша полягає в тому, що поки в Україні йде війна, в мене цивільного життя не може бути. Тому я пішов добровольцем на фронт.
Коли я приїхав в Піски, то мене вразило, що селище в руїнах, повністю посічене осколками, скрізь воронки від вибухів снарядів. Друга істина в тому, що краще зупинити війну тут, на Донбасі, щоб вона не прийшла до мене додому, в мій район».
Про Донбас та місцевих жителів
«Більшість місцевого населення налаштоване проти України, особливо люди середнього і похилого віку. Російське і місцеве сепаратистське телебачення розповідає місцевим жителям, що вони кращі за всіх інших українців, що вони годують Україну, але по факту Донецька і Луганська області отримали найбільше дотацій за 2013 рік. Але не дивлячись на такий стан, я буду боротися заради тієї меншості жителів Донбасу, які за Україну.
Зараз в нашій державі створено Міністерство інформації. Я не бачу його роботи взагалі. Там немає ніякої державної політики. Все тримається на голому ентузіазмі волонтерів та громадських організацій. Необхідно знищити засоби передачі зв’язку, що ведуть антиукраїнську пропаганду та зомбують жителів Донбасу».
Про збройні конфлікти між сепаратистами
«Одного разу я чув тривалу перестрілку в Донецьку. Ми думали, що туди прорвалась якась наша група і вже думали йти визволяти своїх побратимів. Вийшли на зв’язок з усіма навколишніми підрозділами і отримали відповідь, що в перестрілці в Донецьку ніхто з наших не приймає участь. Пізніше з’явилась інформація, що то воюють між собою сепаратисти. Є непідтверджена інформація, що коли в Донецьк приїхали донські козаки, то вирішили створити там свою республіку».
Про Перемогу і українських офіцерів
«Щоб перемогти у цій війні треба політична воля керівництва держави дати наказ йти в атаку усіма видами військ. Перед цим необхідно підготувати достатню кількість штурмових підрозділів, призначити відповідальних командирів, бажано тих, хто гідно себе проявив в боях. Якщо в людини є офіцерські погони – це ще не значить, що ця людина хороший командир чи хороший організатор. Офіцери, яких 5 років дресирують як ланцюгових псів, не можуть на війні думати своєю головою. Вони виконують команди, директиви, які вже дуже давно застаріли.
Я не можу назвати жодного армійського офіцера, за яким би я пішов в бій. Тому що за їхніми принципами, солдат не має думати, а просто має виконувати накази. Серед добровольців є командири, за якими я готовий йти в бій».
«Щоб перемогти у цій війні треба політична воля керівництва держави дати наказ йти в атаку усіма видами військ. Перед цим необхідно підготувати достатню кількість штурмових підрозділів, призначити відповідальних командирів, бажано тих, хто гідно себе проявив в боях. Якщо в людини є офіцерські погони – це ще не значить, що ця людина хороший командир чи хороший організатор. Офіцери, яких 5 років дресирують як ланцюгових псів, не можуть на війні думати своєю головою. Вони виконують команди, директиви, які вже дуже давно застаріли.
Я не можу назвати жодного армійського офіцера, за яким би я пішов в бій. Тому що за їхніми принципами, солдат не має думати, а просто має виконувати накази. Серед добровольців є командири, за якими я готовий йти в бій».
Немає коментарів:
Дописати коментар