Часом доводиться чути таке: "Запоріжжя – це місто металургів, тому всі розмови про екологію Запоріжжя до добра не приведуть. Металурги вас прости не підтримають, оскільки загострення розмов на цю тему призведе до остраху можливого закриття десятка заводів гірничо-металургійного комплексу і, як наслідок, до повного економічно-соціального колапсу регіону".
Можливо, що така думка є, але дивно інше: чому влада Запоріжжя не намагається спростувати її навіть гіпотетично? А чи не тому, що завдяки примари безробіття дуже легко тримати працівників заводів у рабській покорі, виплачуючи їм в рази менше ніж у будь-якій розвинутій країні. До того ж не треба ламати голову "зеленими економіками"? не кажучи вже про "синю", тобто безвідходну економіку. Це тільки там "за бугром" робітники не погоджуються дихати на підприємстві пилюкою, тому самі підприємці ретельно оберігають їх від такого довкілля, інтенсивно "озеленяючи" його за допомогою нових технологій, заробляючи при цьому серйозні прибутки.
Але примара безробіття для Запоріжжя все таки існує, у чому неодноразово могли переконатися працівники усіх без виключення металургійних підприємств міста. Але насувається вона з іншого боку – новітнього, постіндустріального устрою суспільства, що інтенсивно народжується у світі передових технологій, інноваційних досягнень і усвідомлення нагальної необхідності рятуватися від монстра індустріалізму, який породив екологічні проблеми, виснаження природного капіталу, брак чистої прісної води, продовольства, енергії, засмічення мільйонів гектарів землі виробничими відходами і полігонами побутових звалищ, масштабну бідність, врешті – створює загрозу виживання для нинішнього і майбутнього поколінь.
Дуже сумно стає, коли читаєш Запорізьку стратегічну програму розвитку до 2015 року. Там є слова про збільшення кількості робочих місць, але невідомо за рахунок чого. Там є слова про екологічну політику, "новизна" якої тримається на штрафах, зборах за забруднення, інспекціях, моніторингах, дозволах та нормативних стандартах.
Є там дещо і прогресивне: наприклад, створення до 2015 року комунальних підприємств із безвідходної переробки сміття. Але де ж вони?!
Простіше кажучи, крім декларацій, адміністративних та фіскальних вимог – жодних практичних чи наукових намірів в бік інноваційних технологій, трансформації в постіндустріальне суспільство.
Розвиток "зеленої економіки" як один із пріоритетів стратегії економічного і соціального розвитку регіону визначено, наприклад, у Волинській і Кіровоградській областях. Ну а Запоріжжя як завжди буде все "посилювати", "покращувати", "збільшувати" і та інше. У нас навіть не збираються використовувати такий поширений у розвинених країнах ресурс "зеленої економіки", як збирання та утилізація твердих побутових відходів, що створює можливості не лише для безпеки довкілля, а й для створення нових робочих місць. А світовий досвід свідчить, що переробка сміття на енергію, будівельні матеріали, добрива завдяки інноваційним технологіям "зеленої економіки" дозволяє бізнесу отримувати стабільні прибутки.
Досвід Європи показує, що "зелена економіка", це вигідно. Вже зараз у Швейцарії цей сектор створив 160 тисяч робочих місць.
У депресивних регіонах Індії створено сотні тисяч робочих місць у сільському господарстві, будівництві доріг. У Бразилії завдяки залученню п'ятисот тисяч безробітних до утилізації відходів створено матеріальних цінностей понад два мільярдів доларів.
Близько 40% світової сталі і 25% алюмінію виробляється шляхом переробки відходів, що забезпечило роботою близько 250 тисяч людей.
У Білорусі впроваджена технологія видобування кольорових металів – міді, олова, свинцю, нікелю з брухту та інших відходів. Подекуди коефіцієнт використання брухту досягає 100%.
В Японії для подальшого використання переробляється понад 90% твердих побутових відходів, а на урядовому рівні піднімається питання про закупівлю іноземного сміття.
Експерти впевнені, що екологічна економіки створює нові робочі місця, більшість яких з часом перебільшить число робочих місць індустріальної епохи.
Впровадження "зелених технологій" дозволило закрити всі сміттєві полігони у Німеччині, Швейцарії та Австрії. Цементна промисловість цих країн повністю перейшла на використання енергії від спалення сміття.
Кілька років тому в Китаї закрився найбільший завод, що виробляв пластикові пакети, які завдають дуже великої небезпеки екосистемі ґрунтів.
Запорізький металургійний комплекс міг би теж суттєво "озеленитися", якби запровадив технологію утилізації вуглецю з використанням новітньої технології. І це дійсно був би Запорізький прорив хоч у чомусь. І технологію вже розроблено. Діоксид вуглецю витягують з димових газів методом газорозподілу за допомогою іонообміних мембран. Потім методом електрохімічного електролізу в парах води при температурі 1100 градусів за Цельсієм вуглець розпадається на чистий кисень і суміш окису вуглецю і водню, яка може використовуватись для виробництва і синтетичного бензину, і пластмас, і фарб, і лаків.
Отже, перехід до дієвої інноваційної політики Запорізького регіону – це реальний шлях уникнення наслідків безробіття, яке неминуче наступає з кінцем індустріальної епохи. А для цього треба мати відповідну стратегію розвитку. Можливо треба готувати відповідних спеціалістів з впровадженню нових технологій у вищих навчальних закладах.
Фінансово-економічна криза стала для розвинутих країн каталізатором розвитку новітніх "зелених технологій", передусім енергетичних. Це унікальний приклад для навчання на чужих помилках.
Можливо, що така думка є, але дивно інше: чому влада Запоріжжя не намагається спростувати її навіть гіпотетично? А чи не тому, що завдяки примари безробіття дуже легко тримати працівників заводів у рабській покорі, виплачуючи їм в рази менше ніж у будь-якій розвинутій країні. До того ж не треба ламати голову "зеленими економіками"? не кажучи вже про "синю", тобто безвідходну економіку. Це тільки там "за бугром" робітники не погоджуються дихати на підприємстві пилюкою, тому самі підприємці ретельно оберігають їх від такого довкілля, інтенсивно "озеленяючи" його за допомогою нових технологій, заробляючи при цьому серйозні прибутки.
Але примара безробіття для Запоріжжя все таки існує, у чому неодноразово могли переконатися працівники усіх без виключення металургійних підприємств міста. Але насувається вона з іншого боку – новітнього, постіндустріального устрою суспільства, що інтенсивно народжується у світі передових технологій, інноваційних досягнень і усвідомлення нагальної необхідності рятуватися від монстра індустріалізму, який породив екологічні проблеми, виснаження природного капіталу, брак чистої прісної води, продовольства, енергії, засмічення мільйонів гектарів землі виробничими відходами і полігонами побутових звалищ, масштабну бідність, врешті – створює загрозу виживання для нинішнього і майбутнього поколінь.
Дуже сумно стає, коли читаєш Запорізьку стратегічну програму розвитку до 2015 року. Там є слова про збільшення кількості робочих місць, але невідомо за рахунок чого. Там є слова про екологічну політику, "новизна" якої тримається на штрафах, зборах за забруднення, інспекціях, моніторингах, дозволах та нормативних стандартах.
Є там дещо і прогресивне: наприклад, створення до 2015 року комунальних підприємств із безвідходної переробки сміття. Але де ж вони?!
Простіше кажучи, крім декларацій, адміністративних та фіскальних вимог – жодних практичних чи наукових намірів в бік інноваційних технологій, трансформації в постіндустріальне суспільство.
Розвиток "зеленої економіки" як один із пріоритетів стратегії економічного і соціального розвитку регіону визначено, наприклад, у Волинській і Кіровоградській областях. Ну а Запоріжжя як завжди буде все "посилювати", "покращувати", "збільшувати" і та інше. У нас навіть не збираються використовувати такий поширений у розвинених країнах ресурс "зеленої економіки", як збирання та утилізація твердих побутових відходів, що створює можливості не лише для безпеки довкілля, а й для створення нових робочих місць. А світовий досвід свідчить, що переробка сміття на енергію, будівельні матеріали, добрива завдяки інноваційним технологіям "зеленої економіки" дозволяє бізнесу отримувати стабільні прибутки.
Досвід Європи показує, що "зелена економіка", це вигідно. Вже зараз у Швейцарії цей сектор створив 160 тисяч робочих місць.
У депресивних регіонах Індії створено сотні тисяч робочих місць у сільському господарстві, будівництві доріг. У Бразилії завдяки залученню п'ятисот тисяч безробітних до утилізації відходів створено матеріальних цінностей понад два мільярдів доларів.
Близько 40% світової сталі і 25% алюмінію виробляється шляхом переробки відходів, що забезпечило роботою близько 250 тисяч людей.
У Білорусі впроваджена технологія видобування кольорових металів – міді, олова, свинцю, нікелю з брухту та інших відходів. Подекуди коефіцієнт використання брухту досягає 100%.
В Японії для подальшого використання переробляється понад 90% твердих побутових відходів, а на урядовому рівні піднімається питання про закупівлю іноземного сміття.
Експерти впевнені, що екологічна економіки створює нові робочі місця, більшість яких з часом перебільшить число робочих місць індустріальної епохи.
Впровадження "зелених технологій" дозволило закрити всі сміттєві полігони у Німеччині, Швейцарії та Австрії. Цементна промисловість цих країн повністю перейшла на використання енергії від спалення сміття.
Кілька років тому в Китаї закрився найбільший завод, що виробляв пластикові пакети, які завдають дуже великої небезпеки екосистемі ґрунтів.
Запорізький металургійний комплекс міг би теж суттєво "озеленитися", якби запровадив технологію утилізації вуглецю з використанням новітньої технології. І це дійсно був би Запорізький прорив хоч у чомусь. І технологію вже розроблено. Діоксид вуглецю витягують з димових газів методом газорозподілу за допомогою іонообміних мембран. Потім методом електрохімічного електролізу в парах води при температурі 1100 градусів за Цельсієм вуглець розпадається на чистий кисень і суміш окису вуглецю і водню, яка може використовуватись для виробництва і синтетичного бензину, і пластмас, і фарб, і лаків.
Отже, перехід до дієвої інноваційної політики Запорізького регіону – це реальний шлях уникнення наслідків безробіття, яке неминуче наступає з кінцем індустріальної епохи. А для цього треба мати відповідну стратегію розвитку. Можливо треба готувати відповідних спеціалістів з впровадженню нових технологій у вищих навчальних закладах.
Фінансово-економічна криза стала для розвинутих країн каталізатором розвитку новітніх "зелених технологій", передусім енергетичних. Це унікальний приклад для навчання на чужих помилках.
Анатолій Пеньок , заступник голови Запорізької обласної організації ВО "Свобода" з питань історичної пам'яті
Немає коментарів:
Дописати коментар