Як ще пояснити, наприклад, масове звезення робітників "Запоріжсталі"
на мітинги, де вони вислуховували промови проти "оранжевой чуми", або
масове звезення робітників "Мотор Січі" на антимайдани у Києві, або
антимайданівські акції працівників бюджетної царини під керівництвом
Запорізького мера Сіна, або силовий розгін мітингувальників біля
обласної адміністрації силами "тітушків", зорганізованих керівництвом
обласної адміністрації та силовими органами УМВС. До речі "тітушки" – це
зовсім не якась новітня задумка МВС. Старше покоління добре пам'ятає,
як у п'ятдесяті роки минулого століття бригада сприяння міліції,
зорганізована переважно із кримінальних елементів, допомагала міліції
"утихомирювати" у зародку будь-які масові заворушення громадян. А
історики можуть згадати й опричників Івана Грозного на чолі з головним
душогубом Малютою Скуратовим.
Без сумніву, тільки людина з
рабською психологією, заляканою або підкупленою своїм хазяїном,
погодиться брати участь у подібних заходах, бо Дамоклів меч звільнення,
який тримає над його головою "хазяїн" великого підприємства чи начальник
якогось управлення бюджетної контори, не завагається. Ось чому байки
про робітника з притаманними йому цінностями солідарності, єдності,
рівності в отриманні благ – це всього лише міф, бо зазначенні якості
притаманні тільки вільному працівнику, якщо він є членом консолідованого
громадського суспільства з потужним середнім класом, здатним захистити
людину від свавілля олігархічного капіталу. Тож не дивно, що за вимогою
Путіна олігархам сходу України була дана команда "фас". Ті, своєю
чергою, залякали шахтарів місцевими російськими і кадировськими
"гопниками", тож індустріально-олігархічні міста "мають те, що мають".
Шахтарі не кинулися захищати свої міста, оскільки психологія слухняного
раба вже гливого в'їлась в їхні душі.
Звичайно дуже сумно і
образливо стає за те, що найкращий цвіт української нації вже вкотре
віддає своє життя. Цього разу це відбувається на Донеччині та Луганщині,
аби спокійніше жилося тим, хто інакше як "западенці", "бандерівці", а
то й "фашисти" їх не називав, хто горлав "за Русь святую", за "Путіна", а
отримали від "русского мира" звичайних собі "гопників", але до зубів
озброєних тим же Путіним, які позаганяли їх у підвали, прирекли на
голод, холод і розруху.
350-літня війна за незалежність України
закінчиться перемогою українського народу і початком великого
історичного процесу – розвалом останньої світової імперії так званої
Російської Федерації, але наслідки агонії скаженого пса передбачити
неможливо. З розвалом світової імперії зла почнеться розбудова нового
постіндустріального суспільства. Почнуть зникати притаманні
індустріальній цивілізації і величезні заводи, і фабрики, які завдають
величезної шкоди навколишньому середовищу. З'являться тисячі невеличких
підприємств з новітніми безвідходними технологіями, що
використовуватимуть нові "зелені" джерела енергії, що дасть можливість
подолання чисельних екологічних проблем, які стали одним із наслідків
епохи індустріалізації.
Слід усвідомити, що весь цивілізований
світ різко змінює структуру ринку внаслідок зародження
постіндустріального суспільства, оскільки наука перетворюється на
безпосередньо виробничу силу. Зараз все більше доходів передові країни
отримають не від продажу промислової продукції, а від торгівлі новими
технологіями і наукоємною та інформаційною продукцією. Отже оскільки в
постіндустріальному суспільстві величезні заводи і комбінати все більше
економічно поступляться невеликим, але високотехнологічним
підприємствам, це стане причиною зникнення класу олігархів і появи нової
економічної і політичної еліти, яка володіє високим рівнем освіти і
знань.
А поява цукербергерів, джобсів, гейців і т. п. – це яскрава
ознака зародження постіндустріальної цивілізаційної системи. Ясна річ,
що і повага до людини в новому суспільстві залежатиме не від наявного
капіталу, а від практичної віддачі в безпосередній її діяльності, її
освіти, культури, здатності творчого підходу до справи в нестандартній
ситуації.
На жаль, все вищезазначене притаманне тільки країнам з
новим цивілізованим мисленням, де освіта, починаючи з шкільного віку, є
найважливішою складовою життя людини, де з величезною шанобливістю
ставляться до науковців, а не торгують мізками, як футболістами, де
земля використовується не для сміттєзвалищ, полігонів, захоронення
відходів і закритих заказників для олігархів, де повітря пахне природою,
а не газами заводських труб, де вода в річках має колір неба, де етика
споживання довкілля зміниться на етику благотворного співіснування з
ним.
Країни передової цивілізації ще кілька десятиліть тому
проблему зниження навантаження на навколишнє середовище поставили як
найпрестижнішу задачу. США, наприклад, зустріли нове тисячоліття
наступною структурою зайнятості: 75% – у царині
інформаційно-інтелектуальних послуг і 25% – у матеріальному виробництві у
царині агросектору.
Україна завдяки своєму людському потенціалу,
науковій базі та географічному розташуванню після створення законодавчих
умов, привабливих для інвестування дуже швидко може наблизитися до
постіндустріальних можливостей передових країн світу через створення
наукових технопарків, в тому числі екологічного спрямування, створення
мільйонів нових робочих місць, завдяки мозковим центрам технопарків,
потужного зростання якості освіти, оскільки наука – це найважливіший
засіб сталого розвитку не тільки окремої країни, а й усього людства.
Запоріжжю
треба нарешті повернутися обличчям до сучасних і майбутніх викликів
епохи індустріалізму та швидко імплементуватися в реалії епохи
постіндустріального суспільства. Ми не маємо права залишатися за
задвірках історії у числу маргіналів недорозвинутих країн. Ми
зобов'язані передати нашим дітям і онукам довкілля краще, ніж ми
отримали його від наших батьків.
Анатолій Пеньок, заступник голови Запорізької обласної організації ВО "Свобода" з питань національної пам'яті
Немає коментарів:
Дописати коментар