Андрі́й Атанасович Ме́льник — народився 12 грудня 1890 року. Полковник
армії УНР, військовий і політичний діяч, один з найближчих соратників
Євгена Коновальця. Організатор формації Січових Стрільців у Києві, один з
організаторів УВО.
У 1914–1916 Мельник командував
сотнею Легіону Українських Січових Стрільців на австрійсько-російському
фронті. Сотня Мельника відзначилась під час боїв на Маківці, під
Заваловом і над Стрипою. В період боїв на Лисоні 4 вересня 1916 Мельник
потрапив у російський полон. Мельник разом з Михайлом Матчаком, Василем
Кучабським, Іваном Андрухом та іншими полоненими галичанами були
відправлені у табір для військовополонених у селі Дубовці під Царицином
(тепер Волгоград, Росія).
26 серпня 1939 року в Римі відбувся ІІ
Великий збір Українських націоналістів, що ухвалив політичну програму
ОУН, встановлено потребу розбудови устрою Української держави на засадах
націократії — «влади нації в державі, що спирається на зорганізовані й
солідарні співпраці всіх соціально-корисних верств, об'єднаних —
відповідно до їх суспільних функцій — в представницьких органах
державного кермування», головою ОУН надалі обрано А.Мельника. На початку
1940 після розколу ОУН залишився очолювати матірну ОУН. У роки
німецької окупації України Мельник послідовно відстоював ідею створення
української незалежної держави, за що потрапив під арешт, а з 26 лютого
1944 був ув'язнений в концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення у 1945
жив у Німеччині та Люксембурзі. У 1947 на Третьому Великому Зборі
Українських Націоналістів Мельник обраний довічним головою ОУН.
Післявоєнний
період свого життя присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських
сил. У 1957 висунув ідею створення світового конгресу українців і союзу
українців, реалізовану в 1967 зі створенням Світового Конгресу Вільних
Українців.
Помер у Клерво (Велике герцогство Люксембург),
похований у місті Люксембург на цвинтарі Боневуа. 31 жовтня 1965 на
кладовищі Боневуа відкрито й освячено пам'ятник на могилі А.Мельника.
Немає коментарів:
Дописати коментар