Восени, 18 жовтня 1918 р., у місті Львові відбулося підставу
Української Національної Ради Західної Української Народної Республіки (УНР).
Метою створення УНС було виконання права на самовизначення земель України у
складі Австро-Угорської імперії.
До складу Української Національної Ради увійшли всі
українські депутати Палати Панів і австрійського Парламенту, а також українські
члени буковинського і галицького сеймів. Всього кількість членів УНС
дорівнювали 150.
9 листопада 1918 Українською Національною Радою була
проголошена ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка). У УНС були
законодавчі та контрольні повноваження парламенту Західно-Української Народної
Республіки, Державний Секретаріат також мав відповідати перед нею. Саме
Пленумом Української Національної Ради обирався президент УНС і Виділ УНС, який
був найвищою постійно діючою владою в державі: саме виділяючи виконувалися
права голови держави (затвердження уряду, здійснення права аболіції та
амністії, обрання керівництва вищих державних урядів, оголошення законів
Української Національної Ради).
Партійний склад виділяючи УНС був наступним: шість
представників УНДП, два радикала і два соціал-демократа.
Голова Національної ради Євген Петрушевич.
Немає коментарів:
Дописати коментар